Оптимізм і песимізм закладені в генах людини
Планета науки

Оптимізм і песимізм закладені в генах людини

27.02.2009

Оптимізм і песимізм закладені в генах людини Британські дослідники довели, що схильність до приємних або неприємних переживань закладена на генетичному рівні.

Широко відомо, що серотонін — гормон і хімічний передавач імпульсів між нервовими клітинами — робить значний вплив на самопочуття і настрій людини; зокрема, зниження рівня серотоніна в мозку приводить до депресивних станів і важких форм мігрені. Дія цього гормону визначається геном-переносником серотоніна SLC6A4.

У 1996 році учені ідентифікували три різні варіації промоторної ділянки (5-HTTLPR) вказаного гена; виявилось, що носії так званого «короткого» різновиду більш схильні до суїциду і розвитку депресії.

Група дослідників з Ессексського університету (Англія), очолювана Елейн Фокс, на досвіді довела справедливість висновок колег. У своїй роботі британські фахівці спиралися на наступний факт: люди, що виявляють підвищений інтерес до умовно небезпечних зовнішніх подразників, виявляються більш уразливі в емоційному плані, ніж ті, хто підсвідомо прагне уникати «неприємної» інформації.

Для експерименту були відібрані 97 учасників і 80 зображень із спеціалізованої бази International Affective Picture System (зображення розділені на три групи: 20 «негативних», таких, що вселяють страх або неприязнь, 20 «позитивних», таких, що викликають симпатію, і 40 «нейтральних»). Волонтерів усаджували перед монітором, в центрі якого на нетривалий час з'являвся хрест; на ньому випробовуваним пропонувалося зосередити свою увагу. Потім на екран виводилися два зображення: одне — емоційно забарвлене, інше — умовно нейтральне.

Далі на місці якої-небудь з ілюстрацій висвічувалися дві крапки, розміщені горизонтально або вертикально, а учасники експерименту повинні були натисненням на відповідну кнопку вказати, на якій половині екрану ці крапки з'явилися. Затримка — час, що пройшов до натиснення, — автоматично вимірювалася комп'ютером; на екран знов виводився хрест, і цикл повторювався. По величині затримки можна зробити висновок про те, яким зображенням людина приділяє більше уваги.

За підсумками експерименту дослідники розрахували інтегральні показники «позитивного» і «негативного» зсуву уваги (пояснимо на прикладі негативного зсуву: для обчислення необхідно відняти з середнього часу реакції в тих випадках, коли крапки з'являються на місці нейтрального зображення, середній час реакції в дослідах, коли крапки займають місце картинки негативного характеру) для носіїв кожного з трьох варіантів 5-HTTLPR.

Ті 16 учасників експерименту, у яких був зареєстрований «довгий» різновид 5-HTTLPR (LL), продемонстрували тягу до красивих зображень і, навпаки, уникали страхітливих. Дві групи випробовуваних з «короткими» варіантами промоторної ділянки гена показали прямо протилежні результати. «Ми довели, що зумовлене генами прагнення не звертати увагу на неприємні сторони життя — це фундаментальний механізм, що дозволяє людині протистояти стресам», — заявляють автори дослідження.

Звіт учених незабаром буде опублікований в журналі Proceedings of the Royal Society. Його повну версію вже зараз можна викачати з сайту видання.