Головна
Природа
Людина
Наука
Технології
Контакти

"Вояджер-1" виявив "ями" і "горби" на межі Сонячної системи

01.06.2011

Вояджер-1 виявив ями і горби на межі Сонячної системи Дані, одержані автоматичним зондом НАСА "Вояджер-1" (Voyager-1), показують, що на межі геліосфери і міжзоряного простору панує справжній хаос, заявляють американські вчені в статті, опублікованій в Journal of Geophysical Research.

Два зонди-близнюки "Вояджер-1" і "Вояджер-2" були запущені у 1977 році в рамках проекту по вивченню околиць Сонячної системи. Первинне завдання полягало в дослідженні планет-гігантів і їх супутників, в даний час вчені використовують "Вояджери" для вивчення меж Сонячної системи. На даний момент "Вояджер-1" є найдальшим від Землі космічним апаратом.

Не існує однозначного визначення, що є межею Сонячної системи. Найближча така межа - геліомантія (heliosheath) - ділянка геліосфери на відстані 80-100 астрономічних одиниць (14 мільярдів кілометрів від Сонця), де сонячний вітер стикається з міжзоряною речовиною. Геліосфера - це область навколосонячного простору, в якій плазма сонячного вітру рухається щодо Сонця з надзвуковою швидкістю.

З іншого боку, межу Сонячної системи можна визначити як кінець зони гравітаційного впливу Сонця. В цьому випадку вона розширюється до зовнішніх меж хмари Оорта, яка за різними оцінками розташована на відстані від 50 до 100 тисяч астрономічних одиниць від Сонця.

"Вояджери" зараз вивчають перехідні області між сонячною і міжзоряною плазмою. У грудні 2004 року "Вояджер-1" перетнув геліосферну ударну хвилю (termination shock) на відстані 94 астрономічних одиниці від Сонця. За цей час вчені встигли вивчити деякі властивості геліомантії і зміряти швидкість руху сонячного вітру.

Автори дослідження проаналізували дані про напруженість магнітного поля в різних ділянках геліомантії, які одержував "Вояджер" впродовж 2009 року.

Дослідники дійшли висновку, що структура геліомантії неоднорідна і може бути розділена на три типи струмових шарів - протонні прикордонні шари, магнітні "ями" і "горби", а також межі секторів, де напрям поля міняється на протилежний. Для кожного типу шару існують характерні флуктуації магнітного поля - при перетині кордонів секторів різко мінявся вектор магнітного поля, при проходженні "ям" і "горбів" сила поля різко збільшувалася або зменшувалася (практично до нуля), при вході в протонні прикордонні шари напруженість поля поступово наростала.

Астрономи відзначають, що спостережувана поведінка магнітних "ям" і "горбів" відповідає сучасним гіпотезам про природу цих явищ. За сучасними уявленнями, "ями" і "горби" є одиночними хвилями (солітонами), які утворюються в результаті складної взаємодії сонячної плазми і магнітних потоків.

"Дані, які одержує "Вояджер-1", будуть надзвичайно важливі для тих дослідників, які намагаються визначити, які із сучасних теорій утворення шарів (геліомантії) відповідають дійсності", - відзначає один з авторів дослідження Леонард Бурлага (Leonard Burlaga) з центру космічних польотів імені Годдарда, слова якого наводить Universe Today.

На головну

© 2011
1jobnet.info